Газета «Известия» побачила в політиці США «поворотний момент» - «Штати перейшли до ескалації у відносинах з Росією». Намагаючись розгадати, «чому Вашингтон змінив риторику на адресу Москви», прокремлівська газета поспішає заспокоїти росіян, що це «скоріше миттєва трансформація позиції». «Президент США не може не розуміти, що подальше втягування Вашингтона в конфлікт є контрпродуктивним і суперечить національним інтересам», - намагаються повернути Трампа на «істинний шлях» «Известия». «Ми готові до будь-якого сценарію» «Известия» акцентують, що під час виступу на Генеральній Асамблеї ООН «Трамп знову заявив, що працює над врегулюванням українського конфлікту і відзначив хороші відносини з президентом Росії». «Однак після зустрічі з Володимиром Зеленським риторика Дональда Трампа різко змінилася. За його словами, Україна за підтримки ЄС здатна повернути свої початкові кордони. Він також назвав Росію «паперовим тигром» і підтвердив продовження поставок зброї НАТО. «Я думаю, що Україна за підтримки Європейського союзу здатна боротися і відвоювати всю Україну, повернувши її до первісного стану», - написав у соцмережах президент США», - констатують «Известия». Якийсь «доцент кафедри політичної теорії МДІМВ МЗС Росії» Іван Лошкарьов роз'яснює «Известиям», хто вплинув на Трампа: «Важливо розуміти, що Трамп під впливом останнього співрозмовника може коригувати свою позицію з точки зору більшої чи меншої підтримки. Цього разу останнім або одним з останніх співрозмовників був Зеленський». Ще один «американіст», якийсь «аналітик НДУ ВШЕ» Єгор Торопов заспокоює «Известия»: «Росія і Україна в контексті політичного тиску США з метою інтенсифікації діалогових процесів знаходяться в прецизійному щомісячному маятнику загострення і потепління риторичних зусиль США: від липневого загострення до Росії до потепління в серпні, а тепер знову до посилення... Промова Дональда Трампа проголошується в несприятливий для нього внутрішньополітичний момент. Якщо в серпні сенат перебував у відпустці і не міг прийняти нові санкції і тарифи проти Росії та її торгових партнерів, то тепер, повернувшись з відпустки, сенатори при бажанні гарантовано подолають потенційне вето Трампа двопартійною супербільшістю. Фактор такої можливості американських законодавців відіграє визначальну роль у загостренні риторики Трампа щодо Росії». Проректор Дипломатичної академії РФ Олег Карпович у розмові з «Известиями» додає, що Володимир Зеленський, «зрозуміло, попросив у США збільшення поставок зброї». «Будемо сподіватися, що американський лідер вловив сигнали, що надходять з Москви, в тому числі з питань стратегічної стабільності, і не буде ускладнювати переговорний фон безглуздими кроками в дусі адміністрації Байдена. Але ми готові до будь-якого сценарію», - запевняє Карпович. «Известия» нагадують, що «і в Кремлі, і в Білому домі підкреслюють, що цінують конструктивні відносини, які вибудовуються». «Однак очевидно, що можливі різкі кроки американської адміністрації ризикують порушити крихку тенденцію. На цьому тлі діалог РФ і України застопорився: останній раунд переговорів пройшов 23 липня в Стамбулі. Київ так і не відповів на ряд російських ініціатив, замість цього висуваючи вимоги про зустріч з президентом Росії. В останні кілька тижнів стратегія України полягає в затягуванні переговорів з РФ», - дорікає прокремлівська газета. «Вихід з переговорного процесу послаблює ту сторону, яка це зробить. Замість зриву переговорного процесу йдеться про його затягування: українська сторона затримує відповіді на запити з боку Росії, висуває контрпропозиції», - пояснює «Известиям» Карпович. Чим все це закінчиться, «експерти» «Известиям» не пояснили, чомусь не зробила цього і сама газета. «Зуби треба показувати» А ось така ж прокремлівська газета «Московский комсомолец» знайшла всі відповіді і відразу розповіла, «як російська армія може переломити ситуацію на фронті, змінивши тактику не тільки на полі бою, але і щодо ряду країн НАТО, які можуть несподівано виявитися нашим прямим противником». А допоміг «МК» шукати відповіді якийсь «заслужений військовий льотчик, генерал-майор авіації» Володимир Попов. Для початку він пропонує «розділити управління на лінії бойового зіткнення на умовні чотири фронти». «Це, умовно, північний схід, схід, південний схід і південь, - каже генерал. - На цих напрямках потрібно зосередити, як мінімум, по три-чотири сухопутні дивізії. При цьому необхідно, щоб у кожної дивізії в обов'язковому порядку було по одному-двом діючих, повністю укомплектованих танкових полку. В обов'язковому порядку також потрібні в хорошому стані системи військової ППО і ствольна артилерія: гаубиці Д-20, Д-30, «Мста-С». Треба зробити так, щоб цей мінімум - 100-150 одиниць ствольної артилерії і 100 одиниць техніки залпового вогню - був у кожного фронту для роботи в режимі нон-стоп. Ось тільки таким вогневим впливом ми, напевно, все-таки переламаємо хід подій». «Армійську, фронтову і винищувальну авіацію також треба збільшувати в два рази. Але нам мобілізаційних запасів авіаційного і артилерійського озброєння поки не вистачає. Тому треба організовувати окремі оперативно-тактичні напрямки удару для авіації - не розмазувати маленький шматочок масла по всьому шматку, а зосередитися строго на конкретному секторі удару - в межах 30 градусів, і на глибину всього 25-30 кілометрів. Вдарили масовано, трохи почекали і відразу організовували атаку сухопутних військ. Пройшли ще 300-500 метрів, залягли, знову також вдарили. Попрацювали в цьому оперативно-стратегічному напрямку проти корпусу або дивізії противника, добре попрацювали, перейшли на інший напрямок», - продовжує повчати генерал. «На інших ділянках в цей час необхідно тримати оборону. І найголовніше необхідно організувати централізовану боротьбу з безпілотниками не тільки на лінії зіткнення, але тепер ще й всередині території», - додає Попов, але тут же нарікає: «Щоб здійснювати такі групові нальоти і потужні оперативно-тактичні удари хоча б через добу-дві, потрібні боєприпаси, ремонтні комплекти техніки, безпілотники і системи ППО. Цього не вистачає, тому що у нас немає достатніх штатів». «Не перестаю повторювати: нам на сьогоднішній день потрібна тримільйонна армія, якщо ми хочемо досягти всіх поставлених цілей. Йде СВО, їй має бути все підпорядковано. Це повинні розуміти всі і працювати на перемогу. Ситуація дійсно складна», - командує на газетній сторінці відставний генерал. Він упевнений, що «США допомагатимуть Україні опосередковано, через треті країни Європи». «У 2022 році я сказав, що СВО триватиме, як мінімум, три роки. Дуже схоже, що вона триватиме до 2027 року включно. Доведеться пахати, нікуди ми від цього не дінемося», - вважає генерал. «Зуби треба показувати. Наприклад, тим самим фінам, шведам і норвежцям, як це було в Радянському Союзі. Вони тоді були тихіше води, нижче трави, тому що у нас була армія, і вони знали, що в разі чого ми не стоятимемо - не тільки дипломатичною мовою, а й силою зброї, причому без оголошення», - розмахує шашкою Попов. «Треба розуміти, що поважатимуть тільки за силу. А сила - це наша армія. Необхідно організовувати централізовану допомогу фронту, дати зрозуміти еліті, що пора припинити отримувати надприбуток. Не треба сподіватися, що Європа на чолі з тандемом «Польща - Великобританія» відмовляться від своїх планів. Вони все одно будуть нагнітати, поки не розв'яжуть Третю світову війну. Але якщо вони побачать, що ми затягнули ремені і готові дати відповідь, тоді вони, можливо, серйозно замисляться. Тому в цьому і наступному році доведеться приймати непрості політичні рішення. Розумію, що складно, але треба. Ми всіляко намагалися - вмовляннями, дипломатичними каналами, вони не розуміють», - з бравадою підсумовує Попов. «Радіти тут абсолютно нема чому» На сторінках так званої «Свободной прессы» якийсь 72-річний «військовий експерт» Сергій Іщенко розшифрував, «навіщо НАТО збирається побудувати «євро-чавунку» аж до Дніпра». Він упевнений, що «щойно введена в дію ділянка залізниці Чоп - Ужгород - лише частина титанічних зусиль Заходу з обладнання майбутнього театру військових дій». Іщенко впевнений, що «насправді більшості українців радіти тут абсолютно нема чому». «Навпаки - плакати варто було б. Бо насправді Європа великі витрати понесла зовсім не для того, щоб для громадян «країни 404» зробити комфортнішими поїздки до знаменитого Віденського оперного театру, до будапештських термальних купалень або до тисячолітнього Братиславського граду. На очах українців прозаїчно і буденно за планами НАТО розгортається ніщо інше, як поспішне логістичне обладнання на території України і всієї Східної Європи гігантського театру неминучих в недалекому майбутньому, як на Заході вважають, бойових дій проти Росії», - голосно заявляє Іщенко. І лякає ще трохи: «А якщо й справді над головами і дахами громадян незабаром у зустрічних напрямках раптово полетять натовські і російські ракети і бомби - чому ж тут радіти? Але саме до цього справа і йде. Причому не тільки в Україні. Але ще на територіях Прибалтики і в Молдавії». Іщенко десь дізнався, що Заходом «в рамках «військового Шенгену» було вирішено в найкоротші терміни, але не пізніше 2030 року, зняти всі митні та логістичні перешкоди для безперешкодного пересування військових формувань з бойовою технікою морем, по повітрю, по авто- і залізничних магістралях». «У справі вдосконалення міжнародних логістичних коридорів у напрямку «захід-схід» основна роль відведена декільком фондам ЄС, головний з яких - Connecting Europe Facility (CEF). «Ау, українці»! Цей самий фонд CEF, що тільки що ввів нібито для вас, а насправді - для НАТО, ту саму нову залізничну колію Ужгород-Чоп, якій ви так радієте. Більше того. Як обіцяють, Connecting Europe Facility має намір незабаром профінансувати прокладку колії зі Львова та Ужгорода до Одеси, Полтави, Києва та Дніпра. По якому ешелони звідки завгодно (хоч з Португалії чи Іспанії) зможуть в найкоротші терміни, не пригальмовуючи, стрілою долетіти майже до найзахідніших кордонів Росії. Заради чого, власне, ці циклопічного масштабу мілітаристські проекти, без сумніву, і затіяні. Особливо, якщо врахувати, звичайно, що однією тільки Україною справа далеко не вичерпується», - «сенсаційно» заявляє Іщенко. І додає ще більш «жахливого»: «Одночасно майже на всьому континенті модернізуються автомобільні та залізничні дороги, мости і під'їзні шляхи. У Німеччині, Польщі, Румунії розширюються можливості злітно-посадкових смуг цивільних аеродромів. Перш за все - польського аеропорту «Жешува», через який вже зараз переправляється левова частка поставок зброї і боєприпасів від країн НАТО і їх союзників Києву. З тією ж метою, а також для прийому великого потоку трансатлантичних транспортних конвоїв із США вдосконалюються причали, під'їзні шляхи і склади в портах Роттердам (Нідерланди) і Гдиня (Польща). На берегах Балтійського моря енергійно ведеться будівництво великої залізничної магістралі «Rail Baltica», яка, зміїним кільцем охоплюючи наш Калінінград, пройде через Таллінн, Ригу, Каунас, Варшаву і Берлін (протяжністю 870 км)». До того ж, «через Прут на кордоні Румунії з Молдавією планується побудувати і модернізувати дев'ять мостів», хапається за голову Іщенко. «Коли все буде готово, куди коротшим стане шлях, наприклад, з кращого на Чорному морі румунського порту Констанца до української поки що Одеси. І до кордонів відверто симпатизуючого Росії Придністров'я, природно. Це всеєвропейське, гарячкове і страшенно витратне у фінансовому відношенні будівництво, вважаю, будь-кого, хто в здоровому глузді і твердій пам'яті, не може не змусити задуматися: а що, власне, відбувається на континенті? На індивідуальному календарі НАТО непорушно значиться 21 червня 1941 року? І хто, зрештою, на кого збирається нападати? Ми на Європу? Однак чому тоді аналогічною військово-будівельною діяльністю Росія не займається навіть на території союзної нам Білорусі? Або все ж багаторічні крики Брюсселя і Вашингтона про «російську загрозу» покликані прикрити щось прямо протилежне?», - ніби дивується Іщенко. І завершує традиційними кремлівськими погрозами: «Тоді куди на тому самому натовському календарі запропастився зовсім інший листок? Той, на якому червоним кольором виведено «9 травня 1945 року»?». «Продати Заходу свій хороший стан» «Масовані атаки безпілотників на регіони Росії, включаючи Москву, Бєлгородську область і Поволжя, вже стали для багатьох звичним атрибутом поточної реальності. Однак їх масштаб і географія змушують задуматися: яка справжня мета цих ударів, які частіше вражають міську інфраструктуру, ніж військові об'єкти?», - запитує шовіністичний телеканал «Царьград». Відповідь вже знає черговий московський «офіцер запасу і ветеран бойових дій», якийсь Олег Шаландін, який стверджує, що «за цим стоїть не військова стратегія, а відчай київського режиму, який відчуває, як втрачає підтримку своїх західних спонсорів» . «Вони не можуть здобути перемогу в збройній боротьбі, тому намагаються це робити за допомогою дронів», - заявляє «офіцер запасу», який, мабуть, вважає удари дронами не зовсім «збройною боротьбою». У розмові з «Царьградом» Шаландін пояснює, що «російська армія методично позбавляє ЗСУ можливості вести повноцінні бойові дії, знищуючи інфраструктуру, місця скупчення живої сили та об'єкти виробництва безпілотників». «У відповідь українська сторона, нездатна на успіх на полі бою, переходить до тактики залякування цивільного населення. Запуск дронів, в тому числі і з території Росії «сплячими агентами», переслідує одну головну мету - тероризувати населення. Але у терору є і друга задача - пропагандистська. Ці атаки є для Києва формою самореклами, покликаною переконати Захід у своїй дієздатності: вони хочуть показати, що вони можуть вести боротьбу, і під цю справу, під таку рекламу, вони намагаються продати Заходу своє, так скажімо, хороше становище. Що, мовляв, ми можемо, ми вміємо, давайте грошей далі», - розкриває всі задуми ворога Шаландін. Однак ця стратегія, на його переконання, «зазнає краху». «Західні країни, зіткнувшись із власними економічними труднощами і побачивши безперспективність подальшої підтримки Києва, не хочуть продовжувати нескінченне фінансування. Європа перестала вірити в можливість України взяти гору, про що відкрито говорять в експертних колах. Грошей у Заходу немає. Захід, вже бачачи безперспективність збройної боротьби, не хоче продовжувати далі фінансувати Зеленського. А Зеленському нічого не залишається робити, як тільки намагатися тероризувати наші суб'єкти», - робить свої доленосні висновки Шаландін. «До речі, в Європі вже говорять про можливу втрату державності Україною. Вони це, напевно, теж розуміють в Україні, я маю на увазі хунту Зеленського. І напевно вони просто голосно хочуть грюкнути дверима», - упевнений «військовий експерт». «Таким чином, Зеленський намагається не стільки завдати Росії значної шкоди, скільки створити гучний інформаційний привід, який демонструє, що Україна йде з боротьби не тихо, а з боєм. Це жест відчаю, що передує ймовірному краху проекту. Намагаючись «гучно грюкнути дверима», київський режим сподівається зберегти обличчя в момент, коли політичні та військові перспективи виглядають все більш примарними», - виносить свій вирок Шаландін.
